22 червня 1941 року перед українським народом, та й перед усім цивілізованим світом постала нова жахлива загроза – фашизм, який семимильними кроками перетинав Європу, залишаючи після себе спотворені міста, спалені села та незліченні тисячі зруйнованих людських доль.

Війна забрала в України 10 мільйонів синів та дочок, звитяга і подвиг яких надихав нашу Батьківщину знову і знову відроджуватись з попелу руїни. Кожна українська родина, так чи інакше, зазнала втрат у цей страшний період. На жаль, змінити хід історії неможливо, але наш обов’язок – берегти свободу, виборену мільйонами відданих і героїчних людських сердець, які зупинилися заради нас з вами, заради нових поколінь.

Ми не можем забути те далеке 22 червня 1941 року, ми захистимо Українську державу, здобуту кров’ю наших батьків і дідів, для наступних поколінь, щоб Велика Перемога завжди жила в серці кожного українця, як пам’ять про тих, хто найвищою ціною – ціною життя виборював, крок за кроком, кожен клаптик рідної землі.

У цей скорботний день віддаймо шану борцям за волю України і схилімо голови перед їх неоціненним подвигом!